Бесплатный фрагмент - Яблучний вітер

В авторській редакції.

ДЕВІЗ ШКОЛЯРІВ ЗАКАРПАТТЯ

Здолаємо! Втілимо! Зможемо —

розсудливі, сильні, меткі!

Підкоримо і переможемо!

Бо ми — Закарпатці — такі!

ПІСЕНЬКА КНИГОЛЮБА

(пісня)

Всі ерудити

у нас в роду.

І я поставив

мету тверду.

Допоки спати

не йдуть пташки —

взахлин читаю

свої книжки.

Приспів:

Розумні книги —

одвічний скарб!

Вони по собі

лишають карб!

Всі ясночолі —

моя сім’я,

дідусь, і тато,

тепер і я!..

Читач — читаю

давно як слід.

Вже й на портреті

читання слід.

Нівроку гарний

на нім юнак.

Чоло — високе!..

Освіти знак!..

Приспів.

ЦІКАВІ УРОКИ

Увесь я увага.

Читаю завдання.

В лапках я помножив,

наразі складання…

Виконую вправи

я арифметичні.

…Лунять паралельно

рядки поетичні…

Година наступна —

година для мови.

А там і про вірші

вестимем розмови…

Освітні у школі

ми чинимо кроки.

Веселі перерви!..

Цікаві уроки!..

МОЯ ІДЕОЛОГІЯ

Хаос у телевізорі.

Надійності нема.

Усім тепер до істини

дорога не пряма.

Формую світобачення —

карбую головне.

В чім глузд здоровий — юного

стосується мене…

Задача — не піддатися

хаосу, навпаки…

Моя ідеологія —

учитись як батьки!..

ЗАКАРПАТТЯ СВЯТКУЄ ЗИМУ

(пісня)

Багато див мальовничих десь,

і всі по-свойому радують.

Та любо серцю — коли з небес

сніги на Карпати падають.

Чарівна Земля наша Срібна і

не схожо на інші затишна.

Під сніг краяни спішать мої —

казково під снігом затишно.

Припів:

Земляків щасливі лиця!

Зрозуміло — так чому.

Сніг летить — моя землиця

святкуватиме зиму!

(2 рази)

В кремово-білому тижні, дні.

У загадці даль невидима.

І сонце, і гори…

Домів огні —

неначе казкові видива.

Бо то в Карпати зима прийшла

сьогодні ходою ніжною.

Може весна і краща була —

люблю нашу землю сніжною!

Приспів.

ТРОХИ ЛЮТОГО

Нажбурляло снігу

вітром, намело.

В білу темінь димом

пчихає село.

Білими нитками

тягнуться дроти.

Промітати треба

сніг — бо не пройти.

Де були дороги —

напрямки одні.

Лютого сваволя.

Нам — чудові дні!..

ЛЮТНЕВА ПІСЕНЬКА

(пісня)

За вікном вирує

лютий заповзято.

Віхола у біле

школу сповива.

Тихо так — хвилини

можна рахувати.

Це — оповідає

вчитель нам дива…

Приспів:

Лютий. Біле з білим

воля римувати.

Лютий. Кольорові —

марно олівці.

Віхола — не вийти

з школи на перерву.

Біло на подвір’ї.

Білі — манівці…

(можна 2 рази)

Ніби й не сніжинки:

іскри білі-білі…

За собою лютий

замітає слід.

І без того дивні —

ще дивніш уроки.

Вчаться Закарпатські

діточки як слід!..

Приспів.

МЕТАМОРФОЗИ

Десь поділися морози.

Заблукав неначе сніг.

Підняли метаморфози,

вочевидь, зиму на сміх…

Лід водицю не чіпає,

не гаптує скло вікна.

Сумно дощик накрапає.

Ще зима, чи вже — весна?..

БЕРЕЗНЕВІ ТИЖНІ

Березневі мжички.

Березневі хмари.

Попід ними люди

ходять як примари…

Отака погода.

Зовсім не дитяча.

А поночі — вітер

й музика котяча.

Березневі хуги

скімлять як ніколи…

У вікні зоріє:

треба йти до школи.

Будь-які супроти

марні відговірки.

Березневі тижні —

волі перевірки.

НЕДОСВІТ

Знову недосвіт.

Зимна мана.

Досі не має

міці весна…

Сонячні миті —

досі як мить.

Ледь звечоріє —

миттю зимить…

Криги ламкої

леза сторчма.

Скрізь там де віти —

біла кучма…

Протистояння

дій і бездій…

Боре недосвіт

силу надій…

БІЛЯ НЕБА

Житель міста я. Мій дім —

п*ятиповерхівка.

Над балкончиком моїм —

дерева верхівка.

Голубина висота

почуття лоскоче.

Все чудово ніби, та

у село охоче

їду я у вихідні,

чи святкові днини:

гостювати у рідні.

Кличуть полонини,

ріки, гори і поля,

дідова криниця,

пресвята моя земля,

що, бува, і сниться…

Тут дитятком перший крок

я зробив — коли ще…

До небес і до зірок,

вірю, тут я — ближче.

КОРОЛЕВА СЦЕНИ

(пісня)

Кажуть старші —

я мала унікальна.

Хто який, а я —

а я музикальна!..

Я співаю про село

своє рідне,

і про те — яке воно

своєрідне!..

Приспів:

Пророкують мені

сцену далеку…

А мені б —

побіля школи лелеку!..

І співанку що така

тріпотлива!..

І на сцені у селі

я щаслива!..

Щойно вранці

я від сну підвелася —

соловейком я

дзвінким завелася…

Я співаю що душа

замовляє!..

Це вона зі світом

так розмовляє!..

Приспів.

ПІСЕНЬКА ШКІЛЬНА ТРАВНЕВА

(пісня)

Квіточки на квітниках.

Зелен шовк травиця.

Майже літо — відгула

перша громовиця.

Приспів:

Благодать!.. — сплітає час

дні нам у віночки!..

Ми Карпатської Землі

доньки і синочки!..

На подвір’ячку шкільнім

геть усі ми діти.

Небу, сонцю і пташкам

воля нам радіти.

Приспів.

А майне перерва — нас

вчителька вітає.

Тиша в класі — чути он

муха як літає…

Приспів.

ЕЛЕКТРО

Композиція весни!..

Грім акомпонує.

Заволів букети нам

дощ — і компонує…

Променіють пелюстки.

І — бузково димно.

Все знайоме — але як

виглядає дивно!..

Лазурові небеса

мов тонкі папери.

Сили вольт життя в душі

електроампери…

АССОЛЬ

(пісня)

Тепла навколо дивні

дива — куди не йду.

Метелики з бджілками

вальсують у саду.

А ще птахи співочі —

сп’янілі від краси —

пташино славлять літо

на різні голоси.

Вгорі — для сонця кошик

плете лоза гінка…

Внизу — розмай-травичка

співочо гомінка.

В ній стрибунців оркестри,

жуки… До — мі — ре — соль…

Іду побіля казки

я — схожа на Ассоль…

ЗАГАДКОВИЙ ДОЩИК

(пісня)

Розкрила парасольку —

бо дощик накрапає.

…А тут ще однокласник

прилип — не відлипає…

Початок залицяння —

ясна тому причина.

Додому проводжати

намірився хлопчина.

Приспів:

Капле, капле, капле

дощ на нас квітковий:

незвичайний дощик —

дощик загадковий.

І ото — не краплі,

пелюстки, та й годі.

…Будемо за дружбу

вдячні ми погоді!..

Рятує парасолька —

бо дощик не жартує.

…Цей упадає хлопець —

як етикет диктує…

Чарівна — парасолька.

Хвилююсь — є причина.

Бо — дуже, що й казати, —

сподобався хлопчина!..

Приспів.

МУЗИЧНИЙ ДОЩ

(пісня)

Музичний дощ!..

Мі — фа — ля –ля!..

Співає він —

а з ним земля!..

Оце мотив!..

Оце пасаж!..

Не передам —

який пейзаж!..

Приспів:

Бджілки — жу-жу!..

Жуки — своє!..

Жабки ква-ква!.. —

що сили є!..

Гусак — го-го!..

Дискант оси…

Музичний дощ!..

Чар-голоси!..

Натомість струн —

є промінці…

Лунить луна

у всі кінці.

Такий-то дощ.

Мі — фа — ре — ля!..

Співає він —

а з ним земля!..

Приспів.

КОЛЬОРОВЕ ЛІТО

Райдуга весела

посеред хмарин.

Ті — як пташенята.

Сонце — мандарин.

У воді блакитній —

золотий плавець.

Й блискавка зелена —

твердить олівець.

А дощу краплини —

божі корівки.

Й — розмовляють риби

з хвилями ріки.

ВЕЧІР ВИХІДНОГО

Вечір вихідного

вдалого вельми,

бо — сім’я — чудово

погуляли ми.

Всолодились полем,

були у ліску.

Навіть я палаци

будував з піску

на ріці — де мавка

поночі брела.

Чарівну водицю

пили з джерела…

…А тепер он — вечір.

До подушки крок.

У вікні бентежне

видиво зірок.

Затуляю очі.

Місяць в лоні вій.

Любо вихідного

вщухнув буревій…

ДЗЕЛЕНЬ-ДЗЕЛЕНЬ

(пісня)

У вересні до школи

підемо — малюки.

Той вересень вже ніби

на відстані руки.

Чекають нас портфелі,

фарби і олівці…

Готові ми вітати

жадані дні оці!..

Приспів:

Дзеленьконять музики!..

Земля дзеленьконить!..

Дзелень — отак шкільний нам

дзвіночок продзвенить!..

Нам хутко час минає

тепер — як уві сні.

Ми віршики завчили,

співаємо пісні.

За все — за все садочку

подяка чимала!..

Нам наша вихователь

як матінка була!..

Приспів.

ЛИПНЕВИЙ БІСКВІТ

Дощить — накрапає…

Бува — прогримить.

На склі що не капля —

промочена мить.

Липневі асфальти

парують і ні.

Тріумфу веселка

бажає мені.

Поволі хмарина

її задува…

Циклон. Тропікана.

У місті дива!..

Зонти кольорові.

Мов пломінь — чар-квіт.

…Ситром запиваю

липневий бісквіт.

ЯБЛУЧНИЙ ВІТЕР

Яблучні роси.

Яблучний рік.

Ще його квітень

нам передрік.

Яблучне майво.

Яблук луна.

Яблучний вітер

нам долина.

Яблучно лунить

яблукопад.

Яблучне серце —

в грудях Карпат.

СЛОВО МАЙСТРА

Літературна зустріч —

оце дієва річ…

По кроку майстер слова

йде читачам навстріч

і заволодіває

думками і єством.

Лишаються у серці

його слова… не двом…

Розбурхана уява.

Плетіння чудасій.

Коли ще майстер слова

у величі усій…

Тож тихо так у залі —

що чути кровоток,

і як планета робить

у Всесвіті виток…

ПЛОЩА НАРОДНА

* Площа Народна — центральна площа столиці Закарпаття Ужгорода. Завдячуючи генію архітектора Володимира Павлея і підтримці мега-проекта екс-очільником області Олександром Ледидою — площа стала вагомим позитивним чинником Закарпатського сьогодення.

Тут святково-просторо!

Наче світло — струмить!..

Має оберти Всесвіт —

тут зупинена мить!

На Народній… — троянди

і фонтан-чародій!..

Праці генію кращих,

Закарпаття, радій!..

Хай навколо сьогодні

чорно-біле життя —

площа втілила риси

кращих днин майбуття.

Сонця крок по бруківці

піднебесних алей —

як волів архітектор

Володимир Павлей.

І звичайно Ледиді

Олександру — віват!..

Випромінює щастя

міліонами ват

нині площа Народна!..

Площа — знов молода!..

Головне — є на краще

нам надія тверда!..

ЗАДЛЯ МАЙБУТНЬОГО

* Площа Народна в Ужгороді — втілення оригінальної архітектурної ідеї Володимира Павлея. Адміністративна і меценатська підтримка Олександра Ледиди. Професійна — головного архітектора області Миколи Пігуляка.

Минулі згадую події

у головному з наших міст…

Про те — як місту повертали

його історію і зміст.

Був спір — якою площі бути.

Нездари мали привілей.

В бюрократичній тяганині

похвально вистояв Павлей.

За мецената був Ледида.

Проект відзначив Пігуляк.

…І ось така тепер Народна… —

що кожний тішиться земляк!..

На ній вирують цілорічно

зелені віхоли весни,

і є все те чого жадали

задля майбутнього сини…

В їх честь — фонтани, і троянди,

і фейерверками — огні…

Пишу і я про них… Писати

і гордо й радісно мені…

СОНЯЧНЕ КОЛО

(пісня)

Вже ми й подоросліли. Школа

дала відчуття нам сім’ї.

Ставаймо у сонячне коло

і Гімн заспіваймо її!..

Приспів:

Він мудрий —

хто Гімн написав нам!..

Означені цілі ясні!

Хай будуть нам

сонце, і небо,

веселки,

й ужинки рясні!..

Завжди вчителі наготові

нам серце своє простягти…

Лунає у Гімні девіз наш —

УТІЛИТИ Й ПЕРЕМОГТИ!..

Приспів.

Цятки голубів у блакиті.

Мелодія Гімну летить.

Дарма що ми юні — дорослих

нам подвигів щиро кортить!..

Приспів.

ШКІЛЬНА АКВАРЕЛЬ

…І потекло безжурне літо…

На сонці школа позіха.

Її завгоспу невгамовно —

він їй фарбує кожуха…

На спортмайданчику лелеки

і — втіха їх — лелеченя.

Тепло мине — і злетимося

тоді і ми на навчання.

…А поки нам — безжурне літо,

і кольорові диво-сни,

і лине мова солов’їна —

де біля школи ясени…

ЛІТНЯ ТАБІРНА

(пісня)

Знов дитячий табір!..

Знов його луна!..

Аж за небокраї

пісня долина.

У строю крокуєм —

старші і малі.

О яке це диво —

літо на землі!..

Приспів:

Літо — як перерва:

нам і дзвоник був.

А дати зворотній…

черговий… забув!..

Не нудьгує табір!..

Веселощів є!..

Кожному дозвілля

в таборі своє.

Дружба — по-шкільному.

Що не день — урок.

Жаль — коротке літо:

вересень — за крок…

Приспів.

ПІСНЯ ДИТЯЧОГО ТАБОРУ

(пісня)

Квіти. Літепло. Блакить.

Сонячна — водиця.

Відпочити саме час

дітям як годиться.

Кличуть стежки у похід,

і дороги кличуть.

Строєм, з піснею, — вперед!

Пісня юним личить!..

Приспів:

Лівою! Лівою!

Дружно вперед!

Лівою! Не відставати!

Кроком похідним!

Співочий — загін!

Любо у нім крокувати!

І дівчата й хлопчаки —

з ранку і до ночі

любо, весело живем,

до розваг охочі.

Лине пісня запальна

в рідні небокраї.

Це співають школярі

в Закарпатськім Краї!..

Приспів.

ШКІЛЬНА ТАБІРНА

(пісня)

Нарешті любі

деньки відмінні —

геть у чар-блисках

і у промінні.

І я гуляю

плаями літа.

Не квіти — зорі!..

Я — Аеліта!..

Приспів:

Як море — небо грає!

А ми — за небокраєм,

і ведемо таночки,

і плетемо віночки,

і разом на вершині,

і десь-то на стежині…

Від року так до року

є табір нам щороку!..

Нарешті спека

на видноколі.

У школі — табір,

і ми у колі.

Це як перерва

у нас тривала…

Собі я подруг

нових надбала.

Приспів.

ТАБІРНА ЛІРИЧНА

(пісня)

Табір знов обійми

нам відкрив нарешті!..

Поки — наша зміна,

готуватись — решті.

Золота погода.

Спека чудодійна.

Мить — і ми засмагли

в таборі надійно!..

Приспів:

Літо!.. Літо!.. Літа —

золота корзинка!..

Щедре гроно — школа.

Табір — як родзинка!..

Товаришувати

є нам всі умови.

Веселкує табір

від пісень і мови!..

Табір наш — співочий,

танців не бракує.

По селу й містами

він удень крокує.

Втіха — серцю милі

вечори лелечі!..

Для лелек співають

зорі й для малечі!..

Приспів.

НАПІВЛІТО

Холоди нагодились

ледь ми їх забува.

Сніг вбілив полонини

як узимку бува…

Впали градуси літа

до критичних ампер.

Чи поновиться спека —

не вгадати тепер.

Сніг обабіч дороги

і на згинах стовпів.

Календар каже — літо,

а погода — напів…

Я ТАК ВІДЧУВАЮ

Коли я пішов до школи…

То пам’яті сторінки.

Долаю щаблини класів.

Вичерпую знань струмки.

Контрольні мені вдаються.

Читач я — яких нема.

Директорка похвалила

сьогодні мене сама…

Впливає бажання знати

на вчинки мої шкільні.

Всякчас кругозір і світогляд

освіта дає мені.

Томчанія полюбляю.

І Фірцак Іван — моє…

У мене є Закарпаття —

і я лиш для нього є!..

ПІДУ В УЧИТЕЛІ

У школі є всілякого,

усе про все розмов…

Письмом оволоділи ми,

і тонкощами мов.