Бесплатный фрагмент - Шукачі пригод з сузір'я Лебедя

Ось послухай, мій рідненький. Настав час розповісти те, про що мені в моєму дитинстві ніхто не розповідав. Я теж була маленькою і мала безліч питань, на які мало хто міг відповісти. Пам’ятаю, як мене гнітила відсутність відповіді. Не розуміла, чому те, що бачу я, не бачать інші. Безліч «чому» так чи інакше, мене супроводжували все моє життя. Отже, життя воно одночасно зрозуміле й ні.

Присвячую онукам

Космічні простори — хто про них не мріяв? Напевно, нема таких людей, які б не замислювались, про навколишній світ, який ми бачимо, піднявши очі догори. Світ земних процесів нам відомий, а от космічних — загадка, яку людство ще не скоро пізнає. Так думаю я. А, як мислиш ти? Знаю, тебе теж цікавить сам процес життя. Так, у кожного своя думка і свій простір бачення. Адже світ багатогранний. Кожна людина, народившись, повинна пізнати свою грань бачення світу. З твого дозволу, хочу поділитися своїм баченням. Воно дещо дивне, але я маю надію, що саме ти мене зрозумієш. Моє пізнання приходило до мене через сни, а також з інших джерел. Про одне з таких джерел спробую тобі розповісти.

Мандруючи у снах, я бачила той різноманітний космічний світ, невидимий, що навколо людей, в їхніх думках, емоціях та почуттях. Сни не дивували, адже я їх бачила ще з раннього дитинства. А от те, що бачила навколо кожної людини — дивувало. Як і всі, я відмовлялася сприймати, те що бачила, однак сни повторювались. Щоденні бачення світу, що творить людина — і я врешті решт згодилася. Почала сприймати спокійно. Намагалася розповісти рідним та близьким — мене не розуміли. Тоді почала по троху записувати. Саме ті записи стали основою розповіді, написаної тобі, мій любий Славчику.

Їх було двоє — Лііі та Лууу. Чому було? Адже вони вже не матимуть можливості потрапити на нашу планету. Чому? Пояснення отримаєш далі.

Лііі — дівчинка і хлопчик — Лууу. Так вони мені відрекомендувались. Діти 7–10 років. Наші дітлахи бігають на вулицю, грають у футбол та в інші дитячі ігри. А вони мандрують світами сонячних систем.

Так, мені теж було дивно, але вони — сама досконалість в розвитку сили розуму і душі. Їм дозволяють батьки мандрувати, але не дозволяють виходити на контакт з іншими. Так-так, ми для них «інші» — живі чудові істоти. До нас вони ставляться як бабусі з дідусями до онуків. Опікуються наче малесенькими, навіть бояться приторкнутися, аби не спричинити болю.

Саме через їх чистий потенціал світла, нам можуть нашкодити, завдати болю, адже біля них горять надбудови зла. Вони не бояться нас, ми їм шкоди спричинити не можемо, хоч забруднені ємоціонально Ми відрізняємось потенціалом енергетичним, створеним нашим розумом. Люди їх приваблюють вібраціями мозку, так як і інші поза — земні цивілізації. Дорослих ми не цікавимо, адже вони теж в дитинстві мандрували в минуле. Все, що нижче їхньої сонячної системи, є минулим для розумних істот з сузір’я Лебедя. Так вони мені розповідали. Людину приваблює щось невідоме і таємне, а от відоме вже не приваблює, так і в сузір'ї Лебедя. Там в дійсності життя казково — загадкове, неперевершено магічне, для нашого розвитку.

Діти однієї з семи земель, на яких живуть розумні істоти (значно досконаліші за нас) з сузір’я Лебедя. Їхня Земля має атмосферу білого кольору. Інші землі — червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, блакитного та фіолетового. «Люди білого світла» — так себе називають. Вони народжуються з потужнішими знаннями, ніж ми маємо вже в дорослому віці. Життя людей нашої планети — для них давно забутий процес розвитку. Вони мільйони років тому мали такий рівень. Тому, спостерігаючи за життям, менш розвинених розумово цивілізацій, мають можливість згадати своє минуле. Для чого це їм потрібно? Я теж цікавилася цим питанням. Для того, щоб клітини мозку, які відповідають за минуле, могли пробудитись. Для чого їм пробуджувати те, що для них не є важливим? Виявляється для них є все важливим, бо вони вміють керувати своїм тілом, змінювати і підлаштовуватись до різних сонячних систем, до температурних режимів, мають великий арсенал можливостей. Саме таким чином вони йдуть по шляху розвитку на ще вищий щабель, а ми для них є переосмисленням помилок зроблених в минулому.

Я вже говорила, що знання йшли до мене через сни, але я не вірила в них, і свідомо відмовилася бачити їх. Можливо тому й почала робити Лелі. Дивне бажання, яке з’явилося неочікувано, від якого вже не змогла відмовитись. Мені було легко і тепло на душі в моменти, коли мої руки шалено намотували нитки і наче самі, без участі моєї уяви, робили іграшки. Певне нерозуміння такого бажання мене дещо засмучувало та й трохи смішно: доросла жінка робить лялечки? Розум мій намагався перешкоджати, але дарма. Вже потім я зрозуміла, що таким чином до мене йшло пізнання, світобачення. Воно йшло під певним кутом зору та з певного життєвого простору думки.

Саме простори думок наших, в які ми потрапляємо, коли про щось думаємо, володіють нашими поглядами на життя та поведінкою.

Майстриня ляльок, яка робить іграшки з ниток — це «Я». Лелі — ляльки. Ти їх скоро побачиш. Знаю, будеш теж сміятися, як твої тато з мамою. Не могла підшукати назву моїм «витворам мистецтва», тому вирішила, що будуть називатися «Лелями». Головною серед них буде саме ця Леля.

У кожної з них буде своє ім’я — емоція людини. А через Лелю будуть вести розмову Лііі або Лууу. Так, вірно, це моя помічниця. Розумію, що сучасні іграшки цікавіші та привабливіші. Але ти мене зрозумієш, мій рідненький. Вони особливі і зроблені з ниточок з великою любов’ю до життя.

Знайомся, це красень Лууу, а це — Лііі.

Лііі та Лууу жителі землі Білого Світла. Вони матимуть можливість виправити свої помилки минулого. Саме для цього вони повернулися в минуле, тобто — в наше життя. Мені допоможуть зрозуміти в теперішньому часі, де ми допускаємо помилки, і як вже зараз виправити їх, і в подальшому не створювати нових. Тобто, вони отримали тіла і місце проживання на планеті. Не на завжди. На певний час. Шкода, що ти їх не побачиш, але спробую розповісти. Чесно кажучи, я не вмію гарно розповідати. Та ти вибач мене за це — є на то свої причини.

Даватиму Лелям імена, з допомогою яких шукачі пригод, отримуватимуть з простору всю інформацію стосовно тієї чи іншої емоції або персонажу.

Вони матимуть змогу потрапляти безпосередньо в суть невидимих для людей згустків, які й володіють теперішнім людством.

Лііі та Лууу знайшли можливість спілкуватися зі мною.

Передаватимуть всю інформацію мені, а я вже спробую описати.

В нашій сім'ї жили, однак не одночасно, котик і песик. Котика ми лагідно називали Муруська. Він муркотів тільки тоді, коли сідав на руки до когось із сім'ї. А коли він скінчив своє перебування в тілі кота, з’явився у невидимому світі людських творінь.

ЛЕЛІ — провідники в світ невидимих істот — згустків енергетичних. Саме про них довго намагалися розповісти мені шукачі пригод через сни. Що творить людина через невидимий світ, і які наслідки має з цього? Отже все по черзі.

Всі з часом покидають цей світ. Це розуміти і сприймати необхідно спокійно, без переживань, домовились? Котик перейшов на рівень невидимий. Про існування невидимого рівня знала ще з дитинства, однак змусила себе забути. Тільки після того, як зробила Лелю, а вона потрапила до рук Лііі, згадала про існування невидимого світу. Перебування котика в нашій квартирі після смерті, мене вже не здивувало. Так, він там залишився енергетичним згустком, що складався з емоцій кожного із нас. Лііі взяла до рук Лелю і я почала розуміти все, чим саме наповнений простір, яким володіє невидимий котик.

Потім з’явився чудернацький песик породи Чі-хуа-хуа — ЛУЛУ. Теж довгий час жила в колі нашої сім'ї. Коли я робила ці лялечки, вона була поряд.

Мені допомагала, бавлячись нитками та відволікала увагу на себе. Бувало залізе на руки, ляже і спить, а коли закінчувала працювати — незадоволено покидала мене і йшла шукати інше місце.

На той момент не знала, що скоро і вона перейде в інший світ, але не покине нас назавжди. Залишиться не лише в пам’яті, а й буде супроводжувати все життя, на енергетичному рівні. Через ЛУЛУ і котика вчилася спілкуватися з шукачами пригод.

Надалі Лууу і Лііі будуть втілюватися в різні сфери емоцій, обираючи лялечку, бачитимуть в ній ту суть, яка була вкладена в неї. Всі Лелі будуть мати своє ім’я, і від свого імені вестимуть бесіду. Про різномаїття нашого не видимого світу

Любий, ти повинен знати, чому стається саме так. І що потрібно робити, щоб не ускладнювати собі життя та іншим. Навчити тебе не можу. За тебе пройти шлях твого життя — теж. Тому читай і сам обирай, як жити.

Котик:

Я котик чорненький,

Лагідний і чистенький,

Люблю їсти вишні спілі.

Лапки чорні, вуса білі,

Очі зелені, а не сині.

П’ять білих волосинок на спині.

Зараз не видимий для вас,

В мені записаний минулий час,

Слова й бажання, дитячий сміх,

Вірним був для ваших втіх,

Все в мені тепер вашим є,

Ви не видиме життя моє.

Бережу ваше добро і сльози,

Мене не лякають грози,

Вашим помічником працюю тепер,

Не жалкуйте, що я помер.

В мені ваші помилки і вдача

Риси характеру — тяжка задача

Стаються під час спілкування,

Знаю все, ви моє навчання.

Я такий, якими ви є емоційно,

Тим і живу постійно.

«Я»: Лііі, скажи мені, будь ласка, чому ми не чули, не бачили та й не знали про присутність в квартирі котика, після того як він пішов із життя?

Лііі: А ви й не могли чути, адже ваш котик має набір саме ваших емоцій. Ви не мали шкідливих та руйнівних звичок. Жили мирно, не створювали при житті програм руйнації одне одного.

«Я»: А що таке, програми руйнацій?

Лііі: Це — погані слова за допомогою котрих одні люди мають силу впливати на інших: волею, чужі плани, наміри.

«Я»: Для чого люди створюють програми? Чи шкідливо це для самої природи котів? Яку загрозу вони несуть конкретно для котика? Наш котик був чорненьким, а їх серед людей прийнято боятися.

Лііі: Шкідливо як для котиків, так і для людей. Адже жива енергія котика відповідно природі своїй не несе жодних проблем в світі тваринному. Згусток негативної програми, створеної спеціально людиною, може мати магічний характер або проявлятися у формі емоції. Емоція руйнівного характеру вписується в живе поле тварини. Ще за життя тваринка стає носієм негативної емоції її хазяїна. Їхні енергетичні оболонки стають не схожими на тваринний світ. Тому простір роду котів вже не приймає таких у свій тваринний світ. Їхнє поле насичене руйнівними програмами, а самі вони стають носіями таких програм. Дух котика стає примарею. Він вічно шукатиме дорогу додому. Людські вчинки і маніпуляції заважатимуть йому у цьому. Занапастила людина живу природну енергетику тваринного світу, а тим самим — і свою, людську. Це і є сміттям в просторі, яким ви дихаєте. Часто, ці енергетичні паразити виростають настільки великими, що потім здатні весь рід зруйнувати вщент. Це вже розумна істота, яку у народі називають Дідьком. Все, що ви створюєте на основі живих енергій, з часом переростає в загрозу для вас самих.

«Я»: Як же довго житимуть енергії нашого котика, і куди ж вони дінуться з часом?

Лііі: Житимуть доти, доки житимете ви. А він для вас, наче ощадбанк, де ваші гроші лежать. Коли комусь з вас потрібен буде свій емоційний запас, то котик віддасть його із задоволенням. Йому легше і вам на користь. Але ви зможете взяти тільки той потенціал, який був там залишений. Звідти пішло ритуальне поклоніння тваринному світові, що мало на меті — збереження потенціалу роду або сім'ї. Воно здійснювалось через повагу і любов до тваринки та чемне ставлення до неї. Таким чином створювались тотеми і анти тотеми, котрими до сьогодні користується система астрології та магії. І це не погано не добре. Так потрібно. А от для чого саме — поки що вам знати не потрібно. Лише певний пласт знань буде відкрито на певний період часу.

А я ЛУЛУ теж чорненька,

Лапки і пляма на животі, біленька,

Руда клякса на спині,

Ви не винні.

Люди не знають,

На яку біду наражають,

Себе і діточок своїх,

Нас купують для своїх втіх,

Котиків і собачок,

Навчаючи хлопчиків і дівчаток,

Любити навколишній світ,

Ми любимо вас вашим почуттям,

Не жертвуйте дитячим життям,

Шкода мені, Марино, тоді

Що через мене була в біді,

Зараз в нагоді тобі я стану,

Не жалкуй, любити не перестану.

«Я»: Скажи Лулу, чи однаковими є ваші з котиком шляхи в невидимому світі? Чи переплітаються ваші з ним долі?

Лулу: Ми одне одного знаємо, тому що в однаковій ситуації опинилися. Наче магнітом причеплені до ваших життів. Нам роботи вистачає. Адже ваші діти в різних місцях знаходяться, За кожним з вас ми спостерігаємо і повинні оберігати.

Лііі: Таким чином вони набувають певних знань та здібностей. Збагачення всієї популяції певного виду, відбувається шляхом пристосування до життя з популяцією людей. Вібрації розумові їм не завадять. Їхні душі піддаються розгерметизації, так як і душі ваших святих приносяться в жертву. Проте, це трохи різні речі.

Лулу: Ми навчаємося жити, а ви маєте з цього свої цілі: одні — корисні, а інші — ні. Є такі, що гальмують розвиток нашої популяції. Однак вам завдається шкода непоправна. Наприклад, хвороби алергічного походження створюють в вашому просторі життя нові тіла хвороб, в яких є ваш життєвий потенціал.

«Я»: А яким чином ви оберігаєте нас?

Лулу: Ми наче магнітом до вас прив’язані. Якщо в енергетичному тілі переважають негативні програми, то нами володіють злі сили. І ми змушені вам створювати перешкоди та горе чинити. А от, якщо — добрі, то допомогу нестимемо у всьому.

Лііі: Невидимий світ для вас щільно населений і гармонійний. Там такого галасу не існує. Ми на орбіті Землі не чуємо слова. Ми відчуваємо імпульс, енергетичний потік долі кожного з вас. Якщо людина погано ставилась до тварини і в гніві проклинала когось або щось, то цей енергетичний потік насичується негативом цієї людини, наче фарбується в чорний колір і тому ви перестаєте отримувати чистий потік Долі.

Лууу: В нашому сузір'ї є сім планет, які населяються подібними до вас людьми. І кожна земля має свій колір світла. Наша земля — білого світла. А є землі червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, голубого та фіолетового світла. Як бачите, землі чорного світла не існує в нашому сузір'ї. Вона знаходиться набагато нижче, ніж ваша Земля. Вами ще володіють сили темряви. Вони утворюють гнів у вашому тілі.

«Я»: В цей час Лііі взяла в руки чорненьку Лелю, ніжно і з Любов’ю почала бавитись нею. Неймовірно гарні рухи рук утворює Лііі коли бавиться Лелею. То був гнів.

Лууу: Бачите як змінюється Лііі?

«Я» побачила зі сторони, як гнів, який колись мною володів. І мені стало соромно за те, що неймовірної краси білявка стала негарною і страшною. Але вона сама пішла на таку жертву заради того, аби мені показати саму суть гніву.

Неймовірної краси Лііі стала некрасивою на декілька хвилин, аби я зрозуміла, що саме ми творимо у цьому світі, коли нехтуємо правилами чистоти життя. Шкода, що не всі ще здатні розуміти та нести відповідальність перед дітьми і онуками за створені образи. Сама присутність двох діточок з іншої планетної системи, що хвилини змінювали мене, я наче ставала на них схожа. Насичувалася.

Леля: Так, через декілька днів разом з ними в їхніх думках мандрувала космічними просторами і бачила так, як бачать вони, відчувала так, як відчувають вони, розуміла і чула спів космічних просторів. Це неймовірні відчуття! Немає слів описати Лііі та Лууу. Якщо колись зможу намалювати, то зроблю це, аби показати їхню неймовірну красу.

Відповідальний погляд,

Дитячий сміх, на вигляд,

І тихий шепіт світла, що огорнув

Тіла дітей, час на мить заснув.

Лііі та Лууу наче казка нескінченна,

Могутня сила, незбагненна,

В нашому світі емоцій та проблем,

В пошуку дилем.

Гнів: А хто там мене згадує?

Лууу: Це я, розповідаю про людей та їхні емоції.

Гнів: То можна і мені вас послухати?

Лііі: Так, обов’язково приєднуйся.

Марко: Я не заперечую, нам буде цікавіше.

Гнів:

Я гнів-гнівище.

Мене не лякає вітрище

І водою мене не змити,

Злих людей буду гнівити.

Лулу: А як від тебе звільнитися людині?

Марко: А яким чином ти створений?

Лііі: Я тобі допоможу, а ти — мені підкажеш, добре?

Гнів: Так. Я створений, на основі неконтрольованих емоцій, які у людей виробляються системою гормонів. Розум людини блокується егоїстичними бажаннями.

Розум: А чому ви мене не кличете до себе на бесіду? Я чую у вас мова йде саме про мене.

Егоїзм: Ви і про мене забули — мені кісточки обсмоктуєте. Леля, де моя Леля?

«Я»: Зараз вже роблю, зачекай. Не плутай мені нитки — вийдеш не красивим. Не всі одразу, добре?.

Ниточки по кольору підбираю,

На руку мотаю,

Сама собі знаю,

Егоїзм з себе знімаю.

Ножицями нитки розрізаю,

Зв’язок з егоїзмом розриваю,

Там розуму моєму не місце,

Не стане на заваді гнівище.

Лууу: Скоро ваша земля перейде на вищий рівень розвитку. Тому притаманні сьогодні вам гнів, роздратування, стануть на заваді. Важливо, аби ви своїм розумом навчилися контролювати гнів, робити так, аби він слугував вам, а не на користь чорного кольору.

Лііі: Це буде для них тяжко зробити, адже в суспільному просторі гніву я побачила, що інші люди отримують задоволення коли знаходяться у стані гніву.

«Я»: А що ж нам робити?

Лііі: Важливо аби ви вміли помічати в собі початок гніву і намагалися зрозуміти те, що підключає вас до суспільного гніву. Тоді ви будете контролювати цю емоцію, а не вона — вами. І тоді вам навіть сам Дідько не буде страшним.

Дідько: Так-так, вже всі на сьогодні зібралися до купи? Буду я вам перешкоджати. Ой, а що це мене тримає так міцно?!

«Я»: Я тебе тримаю, бо ти вже втратив силу і вона не може завдати шкоди нікому. Так що заспокойся і приєднуйся до співбесіди.

Дідько: А може мені хтось допоможе?

Лууу: Я тобі допоможу. Іди до моїх рук, спробую тебе розкласти на складові та покажу людям з чого ти складаєшся. Так, ти маєш в собі всі кольори сірого, чорного, коричневого.

Дідько: Не розкладайте мене на частинки та на кольори! Це моя справа! Я людей розриваю на часточки, аби вони не могли бути цілісними. Хтось допоможіть мені!

Хтось: Я б радий був, але вже давно намотаний у ляльку.

Дідько: А чому не попередили, що будете мотати? Я би втік.

«Я»: Ви ж людей не попереджали про ваші шкідливі вчинки.

Лііі: Годі сперечатися. У нас безліч роботи!

«Я»: Лулу, піди зачини двері до нашого приміщення. А то ще хтось побажає сьогодні спілкуватися з шукачами пригод з сузір’я Лебедя. Я думаю, що вже тісно у кімнаті.

Лулу: Двері зачинені — можемо продовжити спілкування.

«Я»: Шукачі пригод, які злилися з жителями невидимого світу, через Лелі продовжать розповідати про особливості та звичаї життя створених людьми образів у просторі думки. Ці образи є непомітними для ока людини та знаходяться поза увагою людською.

Лулу і котику, я так зрозуміла, що у ваших невидимих людському оку образах є всі, хто залишився на розмову?

Котик: Так і не тільки вони. Їх значно більше, однак ми ніколи не рахували всіх, хто вміщається в наш об»єм.

Лулу: Обєм людської душі більший за наш, тому нам тяжко з таким тягарем. Різні потенціали по різному діють на нас і на вас.

Котик: Люди хворіють через близьку присутність з котами, через несумісність на рівні бактерій. Те, що їм шкідливе у нас, є нам корисно і необхідно.

Лулу: Хвороби у людей, виникають від тісного спілкування з тваринним світом. Відбуваються тяжкі порушення на клітинному рівні. Оскільки лімфатична система не здатна всі бактерії, непритаманні людям, вчасно виводити. Надто тісні стосунки з тваринами, шкідливі для людей. Повинна бути у всьому міра.

Лііі: Так, ви не несете відповідальності за свої фізичні тіла. Це не правильно та й безвідповідально стосовно тіла. Адже з часом вам потрібно буде мати здорове тіло. Розум людини не зможе змінити своє тіло настільки, щоб бути здатним для подолання великих відстаней. Потрібно берегти тіло. Воно важливе у подальшому вашому розвитку.

Розум: Так, я підтверджую вище сказані слова. Особливо шкодить присутність чужорідних форм, і я починаю блукати у своєму тілі тай у навколишньому середовищі. Від мене вимагають вивчити і тримати під контролем всі знання. Інколи буває, що так заблукаю, що виходу не можу знайти. Потрапляю в кота чи то собаку і починаю там блукати. Тоді емоції починають атакувати мізки та нервову систему. Не знаю, як з тими людьми знайти порозуміння?

Егоїзм: Я інколи приходжу на допомогу розуму — своєю силою егоїзму перешкоди руйную. Людина, в якій я живу мене любить. Тільки шкода, що вона не знає всього, що шкодить мені, та заважає жити в ній. Ось, я який добрий та геройський хлопець. Дивіться на мене я вище всіх і кращий за всіх!!!

Лууу: Інколи люди навмисне роблять те, що шкідливо. Наприклад курять цигарки, п’ють пиво, нюхають шкідливі тілу запахи та користуються наркотиками.

Егоїзм: Так, мені в чомусь допомагають тварини, а в чомусь і шкодять. Сил надовго не вистачає. Наприклад, на боротьбу зі шкідливими звичками людини.

Розум: Люди ліниві, не бажають користуватись розумом, і переходять жити на рівень емоцій та в світ ілюзій. Там я безсилий. Людина може пропасти у такому світі, але я завжди чекаю, коли вона вийде з-під його, та контролю інших, аби жити у порозумінні з розумом.

Хтось: А я той кого не бачать очі людини,

Руйную плани, що хвилини,

Перешкоджаю їй у всьому,

Підтримую лінь і втому.

Я — таємниця, що хвилює,

Я — уява, що страхи малює,

Я — Хтось кого боятися повинні,

У більшості проблем вони не винні.

«Я»: То ось хто винен у проблемах людини! З чого ти створений? Ким? Які твої обов’язки?

Хтось: Мене творить сама людина. А ціль моя — володіти волею іншої людини.

Розум: То це я в тобі блукаю?

Хтось: Так, так але у кожної людини свій «Хтось».

Розум: То, як же мені тебе здолати?

Хтось: Надто багато потрібно знати. Отже, можу сказати, що для цієї роботи маю помічників. Вони перешкоджають людям, в отриманні знань. Тому вони надто швидко перестають розвиватися.

Дідько: Я такий радий, що теж можу зашкодити цій зухвалій людині! Нехай знають, що не все, що є на Землі — їхня особистість. Вони, люди, погані для всіх, адже творять добро та світло своїми серцями. О я від того зменшуюсь у розмірі, стаю меншим за ніготь мізинця на лівій нозі. Бридкі вони ті люди! А ще — себе називають Богами.

Леля: Так допоможіть їм побачити глибини їхніх проблем і їхнього зла аби планета змогла залишити їх на Землі!

Дідько: Проти них вже всі сили невидимого світу збираються йти на війну.

Лііі: Ми з землі Білого світла Тому-то ми й тут. Задля того, щоб люди знайшли порозуміння. Адже лише у тандемі зі своїм злом ви можете загинути. Або ж, навпаки — продовжити життя на планеті в співдружності зі світлом. Земля все одно перейде на вищий розвиток з вами чи то без вас. Вибір за вами, Люди. Тому, щоб не допустити помилку у виборі, кожен повинен очистити сам себе від присутності сил темряви з чорної землі.

«Я»: Як же порозумітися людям, та не творити зла?

Лууу: Не одна Ви, таких багато. Різні прибульці — і в кожного свої інтереси. Добру справу ви зробили, ще в ранньому дитинстві, воли маленьке гусенятко врятували від смерті. Пам’ятаєте, з кривою шийкою? Ви годували його з рота і зігрівали. Пам’ятаєте?

«Я»: Так, пам’ятаю, мені було його шкода. Мама таких віддавала котикам чи собакам, щоб вони з'їдали їх.

Лііі: В те гусенятко поселилася моя душа. І від вас залежало, чи повернуся я на свою планету Білого світла.

«Я»: І тут я потрапила в обійми Лііі. Її сльози вдячності омивали моє обличчя і випалювали все зло. Вперше я відчула ту неймовірно величезну любов і вдячність. Кожна клітина мого тіла наповнилися світлом любові. Так, то неземна любов! То неймовірно!

Лііі: Ви відчули любов, якою мене спасли, віддавши її мені. Ви залишились без взаємного кохання, яке повинні були отримати від своєї другої половинки. Принесене в жертву кохання задля спасіння гусенятка… Адже ви навіть і не знали, яким лебедем стане вами врятоване гусенятко! Прийміть від мене та сузір’я Лебедя нашу вдячність.

Лууу: І від мене прийміть вдячність, бо саме ви для мене зберегли мою половинку. Ми повертаємо вам ваше кохання та сприйняття навколишнього середовища. Це вдячність від всіх птахів, які населяють вашу планету. Всі птахи на планеті Земля нам створюють живе світло для душ наших, без якого може загинути весь наш життєвий простір. Ми прийшли вам на допомогу саме зараз.

«Я»: То, що ми завдаємо вам шкоди, поїдаючи птицю?

Лііі: Ні, навпаки. Під час переварювання м’яса, лише свійських птахів, ви вступаєте у взаємодію з полем життя нашого сузір’я, і стаєте носіями живого світла для нас, а ми — для вас. А так, як у всесвіті, нічого немає не задіяного: все є у всьому, у всьому є все і потрібне для всього, і — для потреби іншого. Вам тяжко зрозуміти зараз. З часом ви все зрозумієте. Ми вже перейшли на вищий щабель розвитку, тому нам потрібне світло більш вищого ґатунку. Теперішня ваша життєва позиція зупинила розвиток людства. Для взаємодії нам потрібні вищі вібрації настільки ж, як і вам. Гармонія людства є добром для всесвіту, а дисгармонія — злом. Коли у вас дисгармонія, ви починаєте годувати системи руйнацій та зла, а цього допустити не може Творець всесвіту. Тому, ми вам прийшли на допомогу.

«Я»: То, що ви контролюєте наш розвиток?

Лууу: Ні, ви самі своїм втручанням в природу поділилися своїм розумом з усім живим на Землі. Ваш розум може перейти у володіння тварин, рослин та мінералів і потреби у вас не буде для всесвіту. Тому настав час розуміти, що ви робите, те як дієте. Адже ви зараз пишете не свою інформацію. Її на Землі немає. Це те, що ви повинні знати.

«Я»: Розумні істоти сузір’я Лебедя мають вигляд пташки, але у них руки є, ноги, і крила не з пір’я, а така тілесна структура, мені не зрозуміла. Тіло живе, тепле на дотик, дуже ніжне. Крила у них з’являються, коли треба летіти. Не можу зрозуміти. Ні, розумію! Але не маю слів аби описати. На обличчі замість носа дзьоб, але він надто дивний. Обличчя дуже гарні та приємні на дотик. Вони говорять, що на нашій Землі живуть душі їхніх пращурів. Тобто — вони беруть початок в життях наших пташок. Пройшовши певну життєву школу на нашій Землі, душа Лебедя покидає її не одна, а у двох, зі своєю половинкою. Саме звідси починається їхня Лебедина вірність.

Лууу: Душі проходять через втілення у всіх пташках, які є на нашій Землі. Зрілою душа пташки стає тільки тоді, коли вона втілюється у Лебедя. Потім, ці дві половинки відлітають в іншу систему, систему іншого Сонця в іншій галактиці, де проходять через життя в нових тілах та ситуаціях. Довгий шлях розвитку проходять всі розумні істоти, які населяють космічний простір всесвіту. І душа кожного з нас має свій шлях розвитку. Лише від кожного з нас окремо залежить майбутнє. «Я» так зрозуміла. Проте немає слів описати саму суть. Дітям сузір’я Лебедя допомагають мандрувати їхні мами. Їхня надпотужна сила здатна долати відстань та магнітні поля планет.

Лііі: Термін нашого життя складає 800 років. Не більше і не менше, а рівно стільки. Жителі наших планет ніколи не хворіють, не старіють. Але довше не живуть. Народжують тільки двох дітей. Народжують після 100 років. Вихованням займається мама до 25 років. Вона супроводжує свою дитину в її мандрах, але в іншій субстанції, стає наче скафандром для неї. Одна її частина залишається вдома і виконує необхідні справи, а інша — в енергетичному потенціалі бажання дитини. Після 25 років вихованням займається батько, а мама працює, заробляє гроші, на утримання всієї сім'ї. Про те, яким воно є те виховання, ми не маємо права говорити. В 50 років дитина йде до суспільної школи, а мама народжує другу дитину, і все з початку. А вже у 200 років подружжя починає жити для своїх інтересів, та інтересів свого удосконалення.

«Я»: Цікаві ви для мене. Можна вам ставити питання стосовно вашого життя?

Лууу: Так, ставте питання і ми вам будемо відповідати. А зараз продовжимо, бо наша місія скоро скінчиться.

«Я» згодна разом з вами пройти крізь знання і показати помилки, які ми допускаємо. Мені у цьому допоможуть Леля та іграшки, які зробила.

Лііі: Ми вам теж допомагатимемо.

Розум: Нарешті хоч хтось зацікавлений. Силове поле розуму людини вже не здатне переломити хід деградації людини.

Я Леля — суть кохання,

Йду до кожного без вагання

У снах і в світі Яві,

Вести вас по шляху Праві.

Всю мудрість і силу віків,

Бережу вічно для синів і онуків,

В теперішньому часі про майбутнє,

І все, що тепер не забутнє.

«Я»: Леля — моя друга лялька, яку я зробила. Першою була Багата. Ім’я саме прийшло без роздумів. На той момент я не знала, що була така богиня.

Леля: Я тебе супроводжую від народження, тому, коли настав момент, ти почала творити, бо саме через ці маленькі ляльки я можу з тобою спілкуватись.

«Я»: Дякую, але я навіть не знаю радіти з цього приводу, чи ні. Адже, судячи з усього мого життя, ти була надто строгою стосовно мене.

Леля: Тільки так могла тебе вберегти від безглуздих вчинків. Адже ти сама віддала свою любов маленькому пташенятку.

«Я»: У мене не було вибору, тому так сталося, як сталося, і це — на краще. Добре, я подумаю про це пізніше. А зараз ми продовжимо наші мандри по відомим і невідомим знанням та — світом невидимих речей, створених життям людини на Землі.

Лууу: Так було не раз. Подихом космосу стирається весь інформаційний простір знань людства і переноситься на іншу планетарну систему. Тобто стається запліднення придатної для життя планети в іншій сонячній системі. Так було з людством, коли вимерли мамонти, динозаври. Ви були переведені в стан спокою. Параметри тіла — в ту субстанцію, яка могла пережити космічний хаос. В моменти розростання космічних просторів так стається з кожною планетою. Потім, настав час і вам дали біологічну оболонку, в якій ви зараз знаходитесь. Вона вже дещо змінена. І кожен раз, ми попереджали людство про можливі наслідки, але ви не бажаєте чути лише тому, що у вас особливі можливості тіла та розуму.

Леля: Якщо людство не зміниться, то може зникнути з вашого тіла та система органів, за допомогою якої ви маєте можливість отримувати насолоду в коханні та стосунках.

Розум: Так, я в глибині це знаю і кожна людина про це знає. Однак наші клітини мозку, а також знання пожирають якісь липкі та мерзенні слизняки.

Лііі: Так, це є одна із паразитичних систем прибульців — сірі маленькі чоловічки. Вони спів працюють з темними силами. Допомагають людині творити злі образи, аби людство було залежним від певного кола людей та не мало можливості розвиватися.

Дідько: Сірими користуємося всі ми — ті, хто проти живого світла. Ми — за чорне деструктивне світло, тому наша майстриня бачить людей як ялинки, обвішані ліхтариками. У когось різнокольорові, а в когось — лише сірі та чорні. Ха-ха-ха, ми переможемо!

Егоїзм: Від мене залежить, — хто матиме перевагу. Я — всемогутня сила людини!

Розум: От-то і воно! Тому то ти мене і не чуєш. Я завжди говорю, що потрібно співпрацювати, а не воювати. Людське тіло — це наш дім і без нього тобі в просторі не жити. Тільки розум вічний, а всі складові емоцій людських — вони мають кінцеву точку.

Егоїзм: А нам в житті допомагає ЛЕЛЯ, тому тобі розум в тілі людини веселіше жити, а так ти сухий і черствий.

Розум: Так, я не сперечаюся. Цікавіше коли людина мислить і поступає на свій розсуд, враховуючи свої гормональні потреби. Саме тому то і горять різноманітні вогники в аурі людини.

Дідько: Не слухай ти його, Егоїзм! Пішли зі мною пакостити і насміхатися над розумниками. У нас це ж гарно завжди виходило!

Гнів: А я як розійдуся в людині, то правих і не правих змету з дороги! Так що мені не указ, а ні Дідько, а ні егоїзм! Я як собі надумаю так і вчиню.

Хтось: Так-так, давай! Саме в цьому випадку я зможу в тобі поселитися і тоді буду управляти твоїм гнівом. Ти навіть не помітиш коли і як це трапилось. Адже наше завдання — створювати ситуації, в яких гнів починає свою справу в тілі людини.

Гнів: Я сам собі раду даю і все без вас можу.

Хтось: Вже зараз в тобі сидить задавака і гординя, а вони мої, невидимі для тебе, підштовхувачі до гнівної реакції. Так що, ти вже себе не в силі вгамувати. Адже вони перекривають дорогу розуму. Розум же має силу над емоціями, які живляться системою гормонів.

Котик: Саме ці емоції заповнюють наші невидимі тіла, коли ми живемо разом з людьми.

Лулу: А мені добре. Мої господарі не мали таких звичок. От тільки їхні бабусі, в яких я теж жила, наситили мене своїм сміттям. Тепер звільнитися від них зможу, коли вони помруть. Тяжко в собі носити людський гнів.

Котик: Так-так, і мені теж тяжко. Але вони не розуміють, що творять. Тому ми своєю присутністю при житті допомагали їм трансформувати свої негативні емоції.

Егоїзм: Ой невже! Ви — такі янголи добрі для людей! Ми і без вас маємо безліч можливостей розвиватися.

Лулу: Добре, що не кожній людині на планеті засліплює очі егоїзм. Вони не втрачають здатність користуватися своїм розумом, а не чужими емоціями.

Хтось: В мені стільки різновидів паразитичних систем, що людство не зможе шляхом перегляду своїх помилок очистити планету від невидимих паразитів. Нам завжди у цьому допоможуть деструктивні організації. Проти всіх нас не вистачить пам’яті в розумовому комп’ютері людини.

«Я»: можу підтвердити цю думку. Адже, як би людина не намагалася звільнитися від егоїстичних паразитів, їй завжди стоїть на заваді Хтось.

Леля: Не все так страшно, адже кохання та сила гормонального потенціалу людини здатна вщент випалювати в тілі та навколишньому середовищі всі види паразитів, у тому числі — і прибульців.

Лууу: Ага, Леля права! Ви маєте в своєму арсеналі системи природної утилізації, у тому числі, і кохання. Правда, про всі такі системи ми поки, що не маємо права повідомляти вам.

Дідько: Ага ви боїтеся, що й вас вони здатні знищити!

Лууу: Ні, нас вони не можуть знищити. Адже ми є — вони, а вони — ми, тобто в нас є вже все, і ми правильно ними користуємось. А от результати творення всіх розумових і емоційних паразитів. Так, до котрих і ти потрапляєш Дідьку.

Дідько: Налякали, Ха-ха-ха.

Хтось: Я управляю світом ілюзій, в якому людство і блукає, тому мені нічого не загрожує.

Лууу: Так, саме через тебе Творець вимушений йти на такі кроки, аби рівновагу не поборов Хаос.

Леля: Твій арсенал ілюзорного світу, як мильні бульбашки лопається, коли між людьми є кохання і взаємне розуміння.

«Я»: Аж легше стало, що є таки вихід! Важливо навчитися любити одне одного і головне — любити себе, своє тіло та розум, даний людині в момент народження.

Розум: Так, мене потрібно любити, чути, не зважаючи ні на що! Поважати, хоча б за те, що я є поводирем для людини в період втілення. Але, якщо вже геть не контрольована людина розумом, то я її відпускаю в поле ілюзій. Лишень би люди знали, наскільки мені боляче і тяжко їх залишати наодинці з їхніми бідами та горем… Але ж вони самі відмовляються від мене.

Егоїзм: Вони переходять в мої руки. Ось тоді я насолоджуюсь. Сумно їм жити з сухим розумом.

Котик: Не зовсім так. Саме ми в той період часу знаходимось поряд з людьми, допомагаємо в складних ситуаціях. Бачимо їх страждання. В той час вони гарні ззовні, а гнилі — з середини. Тваринному світу пощастило, ми завжди однакові.

Лулу: Шкода їх, коли вони хворіють, на них навалюються чудовиська, це як липкий туман, в якому нема ні темряви ні світла.

Леля: Коли є кохання, то я їх захищаю від тих чудовиськ. Відступаю одразу, якщо вони не кохають одне одного. Тому здатні вижити тільки ті, у кого є взаємні почуття.

Дідько: Так, мені від того боляче, що коли вони закохані, але я намагаюсь перешкоджати. Щоправда з допомогою їхніх же, родових енергій горя та страждання.

Лііі: Так ти на всі пакості мастак! Добре, що у нас таких немає. Ми давно цей мотлох знищили в собі. Важливо, аби люди так вчинили, то жили б вони довго у здоровому та молодому тілі. Саме це сміття вкорочує віку людині та старить клітини їхні.

Хтось: Еге ж, ми на це не погодимося, і вічно будемо морочити голову людству.

«Я» зараз покличу, до нашого гурту Мудрість. Дізнаймося, яку вона має точку зору з приводу нашої дискусії.

Мудрість: Я від самого початку слідкую за вашими розмовами. Однак мені ще рано давати оцінку, адже ви не охопили всі сторони життя людини.

Мудрість — це всебічний погляд на життя,

В ній приховане цілісне буття,

Стержень усього живого на Землі й на небі,

Не маючи у злі потреби.

Розуму чистих потоків ріки,

Не закриває свої повіки

Ні в день ні вночі,

Ні злості смерчі.

Не здолають мудрості,

Ні халепа, вні дурощі,

Мудрість основа життя,

Світлого та чистого майбуття.

Хтось: Починаються непереливки. Хто покликав її до нас?

Дідько: Не доріс я до неї, тому боюсь. Вона лишень однією своєю присутністю руйнує все «святе» для моїх друзів. Час ховатися в шпаринку. Перечекаю, тьху — тьху, ледь не вимовив її ім’я!

Леля: Отож-бо й воно! Присутність мудрості однієї людини здатна зруйнувати весь конгломерат зла.

Хтось: Мені тут не комфортно. Піду і я пошукаю шпаринку.

Лііі: Бачите, яку силу має людська мудрість.

ЛУЛУ: Шановне товариство, змушена покинути вас. Мій підопічний зібрався на пошуки весільного костюма. А так, як діти батьків не слухали в дитинстві, то в моєму просторі лишилась енергія долі, яку він вчасно не сприйняв. Потрібно повернути її.

Мудрість: З того часу, як людство перейшло на повну віру, нам місця немає в їхньому житті. Силу мудрості людям тяжко тепер осмислити.

Леля: Так сталося тому, що егоїзм себе підняв до рівня Всевишнього. Певною частиною людей заволоділа хитрість. Тепер, за допомого гіпнозу та магічних ритуалів, меншість управляє більшістю.

Хитрість: Я тут, і в більшій мірі все, що коїться на Землі — моїх рук діло. Я тепер володію всім світом.

Егоїзм: Ковдру влади на себе тягнеш? Це я — володар світу! Адже кожна людина має егоїстичні риси. Вони їм притаманні від народження. А хитрість, вона ж не сама по собі, — нею я володію в людині. Тому я сильніший і впливовіший.

Дідько: О, смаленим запахло! Зараз я вам допоможу сваритися. Від ваших суперечок мені перепадає ласий шматок. Ура!!!

Котик: Піду і я у справах. Потрібно захистити дім від злих сил, а то бачу, хтось має недобрі наміри стосовно моєї господині. Пора навести лад.

Хтось: Ох, ці добрі люди, зі своїми добрими котами створюють перешкоди! Якби не вони, мав би зиск від людських злих намірів. Щось не щастить мені сьогодні.

Гіпноз: Зараз я спробую розсіяти увагу господині. Тоді гніву буде легше впливати.

«Я» бачу, що не доробила свої ляльки. Вони вже й забули, що сили не мають на погані речі. Зупиніться, бо вкину в піч! Тоді вся система гіпнозу піддасться руйнації, а відтак і потреби в тобі не буде, Гіпнозе.

Гіпноз: От завжди так! Ні, щоб ілюзію творити, — то вона ляльки робить. В матерію переносить — усім добре, від цього, а мені — будуть непереливки.