Лисиця
Є у світі звір лисиця,
Вишукана мов цариця.
Руда шубка, чорні капці
На тендітній кожній лапці.
Лису лиска полюбилась,
Тож ускорі й одружились.
Вже невдовзі хитра мила
Лисеняток наплодила.
Лисенятка підростали,
Мамку день у день смоктали.
Батька їхнього не стало.
Їсти хочеться, та мало.
Якось думала лисиця:
«Все одно в ночі не спиться.
У курник мабуть піду,
На щастя чи на біду».
Вмить устала, прилизалась,
Із нори у світ пробралась.
У ночі тож було темно,
І лисиці це приємно.
Темна ніч Руду покрила
Під свої таємні крила,
Зорі й місяць заховали.
Хмари спати не лягали.
Темінь лісу закінчилась,
Світло трішечки з’явилось.
До села веде стежина,
Видно перша вже хатина.
Довго бігала, ганяла,
Курника в селі шукала.
Що й робити вже незнає,
Ходить лисонька, блукає.
Вже на вулиці світає —
Півник в курнику співає.
Тож злодійка повернулась,
Миттю у курник мотнулась.
Лиска курочок любила,
Бесплатный фрагмент закончился.
Купите книгу, чтобы продолжить чтение.